Творчий клуб ''Марко та Харко''

 

Вадим Карпенко. "Непрофесіоналізм як причина безладу" 20.01.14.




19 січня 2014 року Україна вперше за період своєї Незалежності побачила відверті бойові дії між групами протестувальників та працівниками правоохоронних органів з застосуванням спецзброї та вибухових речовин і, відповідно, з чисельними жертвами.

Можна багато розводитися про зацікавленість певних осіб, структур чи іноземних держав у здійсненні провокацій з метою отримання прорахованих результатів, з яких у свою чергу ними очікуються певні дивіденди, проте хотілося б зосередитися на питанні професіоналізму людей, які набираються на державну службу та відповідно навчаються, а тим більше призначаються чи обираються на високі посади. Для більш-менш грамотного державного службовця, навіть якщо він не надто заповзято чи добросовісно виконує свої службові обовʼязки,  існують певні межі, встановлені усвідомленням суті своєї діяльності, факту наявності повноважень та відповідальності, відчуттям професійної гідності і професійної гордості. Звісно, за умови наявності у кожного конкретного службовця чи посадовця гідності, гордості та  тверезого мислення взагалі.

На жаль, пост-радянська ментальність, що характеризується, з одного боку, призвичаєністю до пільг, значущості рангів та подвійних стандартів, а з іншого, можливістю швидкого карʼєрного зростання - в тому числі невиправданого з точки зору професіоналізму – повʼязаною з різкою перебудовою управлінських структур, призвела до перетворення України на примітивне державне утворення, де при зміні владної верхівки змінюється мало не вся управлінська вертикаль. Активні заміщення фахівців на різного рівня посадах родичами, знайомими та «товаришами по партії»  створили новий тип посадовця не тільки не обтяженого вузькогалузевими «міфологічними поняттями високої мети», але й цілковито позбавленого «комплексу» елементарної відповідальності.

Менше знаєш – менше думаєш (краще спиш). Саме такий принцип став керівним для значного числа осіб, які мають владні повноваження, але не професійні навички здійснення цих повноважень, а подекуди і не професійні знання, повʼязані з цими функціями. Таким чином було закладено надійний фундамент стійкої, монолітної корупційної системи. Посадовець, який має приймати рішення, але не надто поінформований, на яких підставах він має його приймати, вважає достатньою підставою пряме розпорядження керівництва або ту чи іншу корисну для себе винагороду. Саме ця зручна форма мислення добре прижилася і серед не задіяних у державних структурах громадян – адже вона допомагає швидко зорієнтуватися і в бізнесі (Екологічні норми? Відкупимось!), і на виборах (Обираємо гречку!) і ще в багатьох різних сферах нашого непростого життя.

Хтось не розуміє, що надмірний податок мінімізує доходи до критичного рівня і таким чином зупиняє економічну діяльність;  хтось не розуміє, що бюджетні зарплати беруться з податків, а податки – з доходів; комусь невтямки, що сплата податків і ускладнена податкова звітність речі непоєднувані; хтось думає, що розпорядження керівника – достатня підстава для порушення закону; хтось не хоче розуміти поняття «межі повноважень»; хтось і взагалі сприймає державну посаду як інструмент власного збагачення  або як спадковий титул; хтось щиро вірить, що права меншості вагоміші, ніж права більшості; хтось взагалі не розуміє значення лексичних одиниць «народ», «громадянин», «справедливість»; про збалансованість і рівновагу гілок влади та й взагалі про гілки не памʼятає вже майже ніхто... І взагалі – в нормальних країнах бюджет на наступний рік затверджується у березні!!

Не дивно, що громадяни, які відчувають себе народом стомилися чекати, поки знайдуться професіонали, які подбають про справедливість.



Создан 21 янв 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником