Творчий клуб ''Марко та Харко''

Вадим КАРПЕНКО. Автобіографія.

Народився 19.03.1962р.



 

Народився 19.03.1962р. в м. Івано-Франківську в сім'ї літератора; з осені 1976 року разом з батьками переїхав до Києва.
1979р.: закінчив Київську середню школу №109 (спеціалізована з вивченням французької мови), 1984р. — факультет романо-германської філології Київського Держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка (французька та англійська мови); 1984-1986рр: проходив строкову військову службу, як офіцер-перекладач групи радянських військових спеціалістів у республіці Малі; згодом, як офіцер запасу, двічі проходив перепідготовку, в тому числі навчання без відриву від виробництва по курсу «спецпропаганда».
Повернувшись у червні 1986 року з військової служби зміг влаштуватися на роботу тільки 14 листопада того ж року лаборантом на Курси іноземних мов при рідному університеті, але за той час познайомився зі своєю дружиною Наталією, з якою одружився у квітні 1987-го.
Лаборантом довелося працювати недовго (оскільки роботи там не було аж ніякої, за той час встиг вивчити основи іспанської мови), вже з останнього тижня того ж таки 1986-го мені запропонували перейти на «декретну» ставку молодшого редактора в редакції зарубіжної літератури видавництва «Дніпро». Два роки прозаймавшись діловодством та вичитуванням передрукованих текстів у дівчачому колективі з радістю (не дивлячись на те, що мене вже перевели на постійну посаду і дали змогу зробити свій перший літературний переклад) перейшов з видавництва у червні 1988 на Бориспільську митницю, де почалося значне розширення кадрів у зв'язку з лібералізацією економіки колишнього Радянського Союзу і куди переважно набирали перекладачів та викладачів іноземних мов. Немалим аргументом на користь нової роботи була і в півтора рази вища зарплата та позмінна робота, яка дозволила мені спокійно займатися створенням українського коміксу (цілковито незнаний тоді у нашій країні жанр, який і сьогодні, до речі, не знайшов на нашому книжковому ринку належного місця) та вихованням сина Олексія, який народився у жовтні 1988-го.
В грудні 1991 року увійшов до робочої групи по створенню Державного митного комітету України. З лютого 1992 року офіційно переведений на роботу в Митний комітет на посаду провідного інспектора оперативно-організаційного відділу управління організації митного контролю, атестований на звання радник митної служби третього рангу. В цей період працював над розробкою української митної термінології, універсальних квитанцій (чотири в одній) для прийому валюти та матеріальних цінностей, раціоналізацією митного оформлення (максимальне скорочення кількості обов'язкових штампів за рахунок нових технологій), брав участь в організації митного контролю на українсько-молдовському кордоні.
Тим часом, у січні 1992 року народилася донька Юля, а в лютому побачила світ перша частина коміксу «Марко Пиріг, запорожець. Як Пиріг став Пирогом» (тираж 100000 примірників). Комікс був виданий тонким зошитом і передбачав продовження у вигляді другої та третьої частини, проте, перша інфляція в червні 1992-го розвіяла райдужні надії і автора, і художника, і видавця: продаж книги надійно застряг на наступні десять років.
В липні 1992 призначений помічником голови Митного комітету. Паралельно з поточними обов'язками помічника (кореспонденція, прийом) за дорученням Голови займався проектами окремих нормативних листів та стосунками з пресою. В умовах тотальної критики з боку ЗМІ всіх державних структур і митної служби зокрема, переконав керівництво влаштувати поїздку представників центральних ЗМІ по західному кордону (від Одеси до Волині) для ознайомлення з ситуацією та умовами праці інспекторів, що поклало початок нормальному співробітництву з пресою. З травня 1993 року призначений керівником новоствореного Прес-центру Митного комітету. Протягом півроку творилася нечисельна динамічна команда. Під Новий 1994 рік на телеекрани вперше вийшла десятихвилинна програма «Митниця», що стала однією з найрейтинговіших телепрограм 1994-го року, а у вересні того ж року робота нашого підрозділу отримала високу оцінку на семінарі керівників прес-служб у Раді митного співробітництва в Брюсселі.
У зв'язку з черговою зміною керівника Митного комітету, на початку 1995 року за власним бажанням повернувся на оперативну роботу. Отримав посаду головного інспектора у відділі експортного контролю, що тільки створювався, як окремий відділ на правах управління. Через три місяці був призначений заступником начальника відділу, в червні отримав звання радника митної служби 1-го рангу, у вересні звільнений за власним бажанням у зв'язку з переходом на навчання в Академії державного управління при Президентові України (спеціалізація право, магістерська робота «Організаційні та правові проблеми утворення митних союзів», стажування в Мінюсті). Під час навчання в Академії (в рамках програми) пройшов інтенсивні курси вивчення німецької мови. Після Академії пройшов конкурс на навчання в Міжнародному інституті державного управління в Парижі — 1996-1997 рр. (спеціалізація: загальне управління; колективна дипломна робота: «Проблеми збереження національної ідентичності в міжнародному інформаційному середовищі»; стажування в митних органах Франції). У Франції, згадавши про невдалу спробу створення веселого коміксу про запорожців Марка та Харка, створив про них веселий роман під назвою «Марко Пиріг, запорозький козак» (або «Марко та Харко»).
Повернувшись улітку 1997-го з Франції на державну службу не повернувся, бо син на той час вже навчався в Київській дитячій академії мистецтв на образотворчому факультеті, тож слід було міняти як імідж, так і зарплату. Спробував попрацювати експертом-радником в Асоціації митних брокерів (структура створена з ініціативи Митного комітету), але душа вже тяглася до вільних професій. З листопада 1997-го по квітень 1998-го року успішно працював менеджером по роботі з клієнтами інформаційного агентства «Українські новини». У квітні 1998-го зареєстрований як приватний підприємець-видавець. Паралельно, з червня 1998-го по 2001 рік активно працював з телебаченням як позаштатний перекладач — українські переклади фільмів, для каналу 1+1: «Залізна маска», «Американська ніч», «Жандарм у Нью-Йорку», «Жандарм відпочиває», «Жандарм та інопланетяни», «Уік-енд у Берні»; для Першого Національного: «Венеція взимку», «Люди з Могадору», «Карл Великий», «Нік, мисливець за головами», «Дивний спадок», «Моліться за нас», «Двічі мільйонер», «Катя», «Пригоди Нестора Бурми», «Зовнішні ознаки багатства» та інші.
Як видавець, повчившись поліграфічним ньюансам на виданні власного роману про Марка та Харка, узявся за цілеспрямоване створення дитячих книжок та двомовних словників у т. ч. як упорядник: «Французько-український словник правничої термінології» (2001р. ), «Франція. Мовно-країнознавчий словник.» (2002, 2003рр., відзначений дипломом на конкурсі «Мистецтво книги України 2003 року»), «Українсько-французький тематичний словник» (2003, 2004рр. ), «Українсько-німецький тематичний словник» (2004р. ). Спільно з сином-ілюстратором створено серію дитячих книг «Книжкова шафа. Дитяча шухлядка.» (2003р. ) та «Місто пригод» (2004р. ).
Після першої участі у книжковій виставці-ярмарці у серпні 2002р. був запрошений Спілкою письменників на посаду директора видавництва «Український письменник», на якій пропрацював з вересня 2002-го по квітень 2003-го, при чому за перший квартал 2003-го було видано до 15-ти книг сучасної української прози (в т. ч. три російськомовні). З травня по грудень 2003-го спільно з партнерами встиг підготувати видавничий проект «дитяча книжка з касетою» (його було окремо відзначено на виставці «Книжковий сад» 2004року), видати перший повний український переклад «Книги Псалмів» (поетичний переспів батька — Миколи Карпенка), власний роман «Віртуальна коханка» під псевдонімом Роже Тигран, та завершити разом з художником-співавтором і видавництвом «Козаки» видання коміксу «Марко Пиріг, запорожець. Як Пиріг став Пирогом» в повному обсязі (презентувався на Львівській книжковій виставці 2004 року).
2006 року на весняній виставці «МЕДВІН» у Києві наше видавництво презентувало видання «Билини. Київський цикл» в українському поетичному перекладі батька (Миколи Карпенка) та з графічними ілюстраціями сина (Олексія Карпенка). Видання готувалося три роки, з огляду на складність художнього оформлення. Оскільки протягом цього часу довелося немало попрацювати над редагуванням перекладів билинних текстів (батько працював над перекладом дуже швидко), 2008 року на світ народився відповідний пародійний твір під назвою «Михайло Потик, крутий богатир» знову ж таки з ілюстраціями сина — його перша вдала спроба у жанрі сатиричної ілюстрації. Того ж таки 2008 року на осінній виставці відбулася презентація третьої частини роману про Марка та Харка під назвою «Чарівна сила Крутивітра».
Протягом 2009 року працював на контракті представником французької фірми SERFI-International в Алжирі — за цей час вдалося підготувати базовий «Українсько-французький словник технічної та спеціальної лексики». З початку 2010 року готуємо до видання українсько-румунський та українсько-гінді тематичні словники, завершуємо роботу над великим есперантсько-український словником — упорядники Є. Ковтонюк та В. Пацюрко (робота триває четвертий рік, загальний обсяг словника — до 1000 сторінок). В роботі ще декілька значних проектів (як «Українсько французький словник з економіки, права та міжнародної торгівлі» — обсяг до 1000 сторінок, упорядник Ю. Федько), співавторами готуються і нові тематичні словники.
З художньої літератури зокрема підготовлено повне зібрання пригод Марка та Харка, роман Тетяни Капустіної для читачів підліткового віку «Епоха чарівників. Спадкоємиця Легенди» (див. на вітрині сайту) та продовження книги Валерія Полякова «Щоденники дракона».



Создан 31 окт 2011



  Комментарии       
Всего 1, последний 5 мес назад
voichyshyn 22 июн 2016 ответить
Мені приєьно було дуже з Вами познайомитися та багато прочитати і дізнатися про нашого земляка. Дякую.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником