Творчий клуб ''Марко та Харко''

Щодо стану видавничої справи та обов'язкових примірників видань

Вих. №288/007 ; м.Київ 21.08.2010р.



 

 

 

Директору

Книжкової палати України

СЕНЧЕНКУ М.І.

 

Шановний Миколо Івановичу,

 

В продовження розмови під час круглого столу на книжковій виставці 21.08.10 р. наводжу тези до мого виступу, а також коментар з приводу виступів колег, з надією, що ця інформація допоможе оптимізувати та стимулювати процес книговидання в Україні навіть за сучасних, економічно малосприятливих умов.

 

Щодо обовʼязкових контрольних примірників видань:

  1. Існуюча досі ситуація фактично примушує видавців виконувати функцію держави по комплектуванню бібліотек, причому апетити можуть бути незмірні і число бажаючих отримати контрольний примірник може зростати до безкінечності.
  1. Необхідність передавати державі значну кількість обовʼязкових примірників з одного накладу (переважно мізерного) перетворюється на додаткове оподаткування, причому без урахування прибутковості чи збитковості виготовленого продукту.
  2. Враховуючи, що (1) видавництво є структурою комерційною і живе з продажу літератури, книжки у нього мають купувати, а не відбирати; (2) видавництво може складатися з однієї людини, яка й без того переобтяжена фінансовими й адміні-стративними зобовʼязаннями перед державою (регулярна звітність до податкової, Пенсійного фонду тощо), до того ж має одноосібно виконувати функції відділів по виробництву, маркетингу, рекламі, логістиці, продажу і т.п., отже завантаження її додатковими бюрократичними діями просто заважатиме їй робити свою справу; (3) видання може бути дуже дороге і видане малим накладом (100-200 прим.), що при вилученні відчутної кількості примірників з накладу може призвести до його збитковості через завищення кінцевої ціни; (4) видавництво не є виключно комерційною діяльністю, має прямий вплив на сферу культури й іноді передбачає очевидно збиткові видання (значною мірою це саме соціально значущі видання), отже видавець в цьому випадку автоматично стає причетний до спонсорства галузі; (5) в Україні практично відсутній цивілізований книжковий ринок (в першу чергу саме для українських видавництв – росіяни займають понад 90% нашого ринку), що призводить до значних втрат у процесі реалізації книжкової продукції, отже до великих фінансових ризиків – вважаю за доцільне обмежити кількість обовʼязкових примірників двома-трьома (Книжкова палата, Бібліотека Вернадського), максимально допустиме число 5 (Книжкова палата, Бібліотека Вернадського, Парламентська бібліотека, Держкомтелерадіо, регіон). Приймати контрольні примірники має одна державна структура (Книжкова палата), яка й розподілятиме їх далі, максимум дві (Книжкова палата, бібліотека Вернадського).
  3. У випадку, якщо всі примірники здаватимуться до Книжкової палати, обовʼязковість буде гарантована, оскільки Книжкова палата має достатньо важелів для наведення порядку у цьому питанні, щоб не вдаватися до фіскальних заходів, відповідно й не створювати підстав для зловживань державних чиновників та зменшення кількості операторів у галузі, яка й так не є надто успішною в Україні.
  4. Слід враховувати, що є державні видавництва і комерційні, такі, що отримують держзамовлення і не отримують їх, а також окремі ентузіасти та автори, які реєструються видавцями задля реалізації своїх індивідуальних творчих проектів. Отже будь-яка нормотворчість у видавничій галузі має обовʼязково проектуватися на «маленького видавця», оскільки саме він може виявитися автором чи представником авторів, які зроблять значний внесок у розвиток національної культури. Свобода видавничої діяльності – одне з важливих джерел свободи творчості та свободи слова в Україні, і занадто суворі обмеження чи зобовʼязання, можуть зупинити творчий процес і завдати суспільству серйозних збитків, в тому числі майбутніх фінансових.

 

Стосовно організації книжкової справи у Франції:

При активному книжковому ринку, захищеному значною мірою ідеологічно (державна мова захищається законодавчо, аж до обовʼязкового запису в особистих документах громадян тільки за законодавчо затвердженим списком дозволених, виписаних у французькій транскрипції імен), французькі видавництва здають тільки по два обовʼязкові примірники з кожного накладу: перший до Національної бібліотеки, яка бере книгу на облік і вивчає необхідність закупівлі її для бібліотек країни; другий до Міністерства внутрішніх справ, яке контролює видання на предмет порушення законодавства (заклики до агресій, сепаратизму, розпалювання національної та міжконфесійної ворожнечі, розголошення державних таємниць тощо).

Поштові установи мають приймати контрольні примірники до пересилання безкоштовно – оскільки це справа державна, пошта несе перед державою такі самі зобовʼязання як і видавець, а не користається з цього. Мало того, навіть на пересилання книг з комерційною метою на пошті встановлені суттєві знижки.

Книжкою офіційно (законодавчо) визнане все, що надруковане у книжковому форматі офсетом, на різографі, ксероксі і т.п.

ISBN на книгу може отримати фізична особа – автор книги, і самостійно замовити собі її друк, без додаткових реєстрацій.

В країні наявна густа мережа книгарень, яку поповнюють крамнички з продажу періодики та практичних дрібничок (сувенірів, телефонних карток тощо) – там само можна придбати і книжки.

На кожне видання видавець подає декларацію, що містить переважно інформацію про власника авторських прав та відповідні посилання.

На самих книжках зазначаються тільки:

  1. Автор або авторський колектив і назва видання.
  2. Назва та адреса видавництва.
  3. Інформація про авторські права.
  4. ISBN – один або кілька, якщо у виданні брали участь кілька видавництв.
  5. Назва та адреса друкарні і номер замовлення.

Наклади, формати та інша інформація вважаються інформацією статистичною і на виданнях не вказуються (наклади вказуються на періодичних виданнях). З огляду на нові технології друку та розповсюдження (цифровий друк від одного примірника відповідно до замовлень і т.п.) зазначення реального накладу на книжках є досить проблематичним і в Україні – реально його можна зазначати тільки у періодичній звітності до Книжкової палати (невідомо, скільки разів і в якому обсязі видання буде додруковуватися протягом кварталу), окрім того, видавництво може розглядати наклад як комерційну таємницю, що особливо актуально за наших умов.

Державна реєстрація авторських прав у Франції не є обовʼязковою, хоча державне агентство існує. Автор може отримати свідоцтво в одному з клубів по захисту авторських прав, або і взагалі покладатися тільки на себе. Питання може виникнути тільки в суді, і тільки тоді буде розглядатися достовірність тих чи інших доказів, причому свідоцтва, видані зазначеними органами, не конче будуть пріоритетними. Найкращим захистом авторських прав вважається відісланий автором поштою на власну адресу одразу після написання примірник твору, який автор так і зберігатиме в упаковці з поштовим штемпелем, на якому проставлена дата. У разі виникнення судових спорів, розкриття такого пакету судовою комісією і підтвердить реальну дату виникнення авторських прав (дата в поштовому штемпелі).

 

Щодо загального стану нашого книговидання варто відзначити такі особливості:

Процес комерціалізації українських видавничих проектів проходить надзвичайно тяжко з огляду на такі причини як (1) перманентне приниження державної мови та української культури задля тимчасової політичної вигоди; (2) активну присутність на нашому ринку російських видавництв і сприяння цьому українських державних структур (які мали б надавати пріоритет національному виробнику) та політичних сил (які мали б працювати на посилення держави, а не на її послаблення); (3) надзвичайно слабку мережу книгарень; (4) недостатню рентабельність існуючих книгарень, що призводить до не розрахунків з видавництвами за передану під реалізацію літературу; (4) нерозуміння окремих державних осіб, що інтелектуальний продукт треба створювати в Україні (в тому числі якісні переклади світової літератури)

 

З повагою,

 

Вадим КАРПЕНКО

 Видавець, літератор, перекладач,

магістр державного управління


 



Создан 06 авг 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником