Творчий клуб ''Марко та Харко''

Вадим КАРПЕНКО. Віршовані переклади українською та з української.

Пісні: Besame mucho; Chao, bambino, sorry та інші



 

 

 

Besame mucho

 

Besame, besame mucho

Como si fuera esta noche

La ultima vez

Besame, besame mucho

Que tengo miedo perderte,

                Perderte después!

 

Quiero tenerte muy cerca

Mirar en tus ojos

Estar junto a ti

Piensa que tas vez vez mañana

(Yo) estare muy lejos,

                    Muy lejos d’aquí

 

 

Палко цілуй

 

Палко цілуй, люба дівчино,

Так наче ніч ця востаннє

                          настала для нас

Палко цілуй, люба дівчино,

Дуже ж бо швидко спливатиме

                               любощів час.

 

Дай пригорнуть тебе

До мого серця

Заглянуть у очі твої.

Бо відчуваю,

                      що доля закине

В далекі-далекі краї…

 

 

Чао, бамбіно, sorry

(З репертуару Мірей Матьє)

 

Ти вважаєш, що достатньо

Вуса відростить,

Набить важкі підбори.

І кожна дівчина в твої обійми вмить

Так прямо здуру й побіжить...

Chao, bambino, sorry.

 

Я тобі не Білосніжка,

Добре це затям,

Мій бідолашний cowboy.

Ти – симпатяга, вірно,

Та чи зміг би сам

В родео важити життям...

Chao, bambino, sorry.

 

Ти надивився у кіно

На тих що вимерли давно.

То їдь в Неваду назавжди.

І бугаям хвости крути.

Chao, bambino, sorry.

 

 

***

(Пісня з кінофільму «17 миттєвостей весни»)

 

Я прошу, хоч на хвилечку

Смутку мій, ти облиш мене.

Хмаркою, наче хмаркою,

Ти полети у рідну хату,

Від мене у рідну хату.

 

Десь у далині, десь у далині

Проходять літні дощі,

Десь у далині, десь у далині

Достигли вишні,

Посхилявшись до землі.

Десь у далині, десь у далині

Така теплинь як колись,

А серце покрите

Такими страшними снігами...

 

Берег мій, як на обрії,

Віднайти твої обриси?

Берег мій, берег милий мій,

Коли б то доплисти до тебе,

Пристати до тебе назавжди.

 

 

***

(З репертуару Едіти П’єхи)

 

Озирнись, незнайома людино,

Зі страшенно знайомим лицем.

Може я це, лиш зовсім дитина,

Не завжди ми себе пізнаєм.

 

Ніщо на землі назавжди не зникає

І молодість наша в серцях виринає.

Були ми молодими, були ми молодими

І мріями своїми зринали до зірок.

 

Нас завжди без усмішок стрічали,

Всі квітки на дорогах землі.

Друзям ми помилки пробачали,

Тільки зради забуть не могли.

 

Перший тайм ми уже відіграли

І змогли зрозуміть лиш одне.

Щоб тебе на землі не втрачали

Не втрачай в першу чергу себе.

 

***

(За Юрієм Ходаківським)

 

Bruxelles. Avant l’départ.

                                          La nuit profonde.

Moi et mon ami, on étudie l’plafond,

Puis, on se lève pour prendre en peu d’café .

Bien sûr ; c’est drôle – boire d’café la nuit :

Vous dites ; souffrir en solitude c’est mieux ?

Les yeux des femmes nous font des ennuies

Et c’est tellement pénible de dire « Adieux ».

1997 

 

Юрій Ходаківський

 

***

В останню ніч в брюссельському готелі

Прокинувсь одночасно з другом я.

Не спалось нам, дивились мовчки в стелю,

А потім каву стали пити з нічевʼя.

Звичайно – смішно – кава серед ночі.

А що нещасним нам було робить?

Коханих наших пригадались очі,

Все що було й палка кохання мить. 

1997 

 

 

 



Создан 10 авг 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником